Круті та Тихоні
Маленька пташечка, яку звали Кульбабка, зовсім розгубилась, коли почула, як її дражнять. Це було дуже образливо, але пташечка не почала себе захищати, а полетіла до своєї матусі за порадою. Та вислухала й похвалила донечку за те , що вона не почала сваритись.
— Ти молодець, витримала, не стала на їхній рівень.
— Але вони подумають, що я слабка й безсила, якщо себе не захистила.
— То не вірна думка. Сильна — це коли маєш сили стерпіти й бути вище образ.
— Але ж вони знову почнуть мене ображати. Я не зможу вічно терпіти. Я хочу мати друзів.
— То не друзі, якщо таке виробляють. Щодо образ і вічності, то їх на стільки не вистачить. Якщо ти не будеш реагувати, їм скоро це набридне і вони почнуть шукати іншу жертву, бо вони такі, а тебе почнуть поважати. А коли поважатимуть і почнуть звати усвоє коло, то добре подумай, чи є в тебе з ними щось спільне і чи подобається тобі, так, як їм, ображати й принижувати інших. Якщо відмовлятимешся від їхньої пропозиції товаришувати, то обов'язково поясни, чому саме. Можливо твою думку підтримають і інші. Якщо не підтримають — не сумуй, бо їх не можливо виправити. Лети і знайди собі однодумців.
Пташка подякувала матусі і полетіла до центру лісу.
— О! Крихітка — Повзалка — Тупа голівонька прилетіла!
— Ха! Дивіться, як вона кривесенько крильця розпатьохала! Ха - Ха!
Але Кульбабка ніяк не зреагувала. Просто сіла на гілку іншого дерева.
— Дивись! Не реагує! Знайшлась собі найкраща!
— О! Жере комашку і зневажає горде товариство.
Ці образи сипалися і сипалися, але Кульбабка нічого не відповідала і нікуди не тікала.
З часом на ліс впали сутінки й усі розлетілися по домівках. Пташка була виснажена і вся тремтіла. Мати її приголубила, поцілувала й поклала у ліжечко. Вранці - знову образи. В наступний день теж. А на третій день не з'явилась у центрі лісу.
— Це де ж вона? Таки здалася?
— Скоріше за все, у неї інші плани на сьогодні, можливо полетіла на інший край лісу. Айда, подивимось. — І вони полетіли.
І справді, Кульбабка сиділа на ялинці і дзьобала шишку.
— Ти що, втекла? Злякалась?
Вона не відповіла, додзьобала шишку, і, ігноруючи галас, полетіла додому.
— Ти ба! Крута виявилась ! Нам би така не завадила у товаристві.
— А й правда.
— Вона до нас не буде приєднуватися, ми її ображали.
— Та буде ! Ми скажемо, що то була перевірка її характеру і вона погодиться.
Так і зробили. Але Кульбабка відмовила їм і пояснила, чому саме не хоче з ними товаришувати.
— Я ж казав, що не захоче. Та й взагалі, вона права. Принижувати інших це погано і свідчить про слабкість. Я теж не буду з вами товаришувати.
— І я!
— І я!
— І я!
— Ой! Дивись, наші тихоні забалакали! Ну і скатертиною дорога! — Ми і без вас упораємось!
— Але згодом виявилось, що тихонь, яких ображають, більше ніж "крутих хлопців". Тому об'єднавшись, тихоні створили дуже, дуже велике товариство. І "крутим хлопцям" вже не було кого ображати. Вони стали тихі-тихі, бо були таки слабкими боягузами.
Ольга Лапушена
авт. мал. А. Лапушен
