Як зебра отримала свої смуги
Жило собі лоша. Було воно зовсім біленьке і гарненьке. Та раптом воно вирішило, що білий колір негарний. Кожного ранку лоша приходило на берег ріки і роздивлялось своє відображення у воді. Настрій у нього псувався з кожним днем все більше і більше.
Якось, коли воно як завжди прийшло на берег, його там чекав чарівник. Лоша зраділо зустрічі і попросило зробити його чорним. Чарівник погодився. Так лошеня, тепер вже чорного кольору, щасливе, побігло додому. Але дорогою його ніхто не впізнавав. Воно казало всім, що це саме воно, але йому ніхто не вірив. Ні , те лоша було гарненьке і біленьке, а ти чорне і негарне.
Лоша дуже засмутилося і побігло знову до чарівника. Чарівник вислухав, що воно йому розповіло і знову погодився зробити його біленьким. Щасливе лошатко знову побігло додому.
По дорозі воно всім розповідало, що те чорне лоша було саме воно. Тоді всі почали дивуватись навіщо лоша знову перетворилося на біленьке, якщо так хотіло стати чорним.
Замислилося тоді лошеня: ”Навіщо я знову стало білим?”- і знову воно побігло до чарівника. Знову вислухав його чарівник і знову перетворив його на чорне. Тоді лошеня вже саме завагалося, чи дійсно чорним бути ліпше ніж білим і знову побігло до чарівника. Розсердився тоді чарівник і каже:" Будеш тепер смугастим, біло-чорним доти, доки не вирішиш напевно, якого кольору хочеш бути".
І досі зебри мають багато білих і чорних смуг, бо ніяк не можуть вирішити - якого кольору їм бути ліпше. Вони радяться з усіма кого зустрічають, і всі радять різне.
Ось бачите, друзі, як важливо напевно знати чого хочеш і мати свою окрему точку зору.
Ольга Лапушена
авт.мал. А. Лапушен
